Для людей
з порушенням зору

    Обговорення    Проект Закону України


Щоб брати участь у громадському обговоренні проектів потрібно авторизуватися, через аккаунт у соціальній мережі «Facebook»

Проект Закону України

Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту

ПРОЄКТ

Вноситься

Кабінетом Міністрів України

 

________________ О. ГОНЧАРУК

«___»___________ 2019 р.

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту»

 

Цей Закон визначає правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту – постійно діючий центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль у сфері транспорту (далі – Регулятор);

2) послуги, що надаються суб’єктами природних монополій у сфері транспорту, - послуги з користування інфраструктурою залізничного транспорту загального користування, управління повітряним рухом, спеціалізовані послуги у річкових, морських портах, морських рибних портах та аеропортах;

3) послуги, що надаються суб’єктами господарювання, які провадять діяльність на суміжних ринках у сфері транспорту, – внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів повітряним, залізничним, річковим та морським транспортом, а також пов’язані з ними роботи і послуги;

4) інфраструктура залізничного транспорту загального користування стратегічного значення (далі – стратегічна інфраструктура) – залізничні колії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для здійснення перевезень, а саме: залізничні станції, посадкові платформи та шляхи доступу до них (пішохідні тунелі і мости, переходи через залізничні колії, частина привокзальної площі, які забезпечують доступ до залізничних колій загального користування), тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, а також об’єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт;

5) оператор інфраструктури (далі – оператор інфраструктури) — суб’єкт господарювання, що створює, утримує та експлуатує інфраструктуру та надає послуги з доступу до неї;

2. Терміни «природна монополія», «суміжний ринок» та «суб’єкт природної монополії» вживаються в значенні, наведеному в Законі України «Про природні монополії».

 

Стаття 2. Статус Регулятора

1. Регулятор утворюється Кабінетом Міністрів України;

2. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

3. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.

4. Територіальні органи діють на підставі положень, що затверджуються Регулятором. Повноваження територіальних органів визначаються Регулятором відповідно до закону.

 

Стаття 3. Сфера діяльності Регулятора

1. Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб’єктів природніх монополій у сфері транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках у сфері транспорту, зокрема шляхом :

1) формування тарифів (зборів, плати) на послуги, що надаються суб’єктами природних монополій у сфері транспорту та суб’єктами господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках у сфері транспорту;

2) видачі ліцензій на право провадження видів діяльності у сфері залізничного транспорту та перевірки виконання ліцензійних умов;

3) інші умови провадження господарської діяльності у випадках, передбачених законодавством.

 

Стаття 4. Принципи, мета, форми діяльності Регулятора та його основні завдання

1. Основними принципами діяльності Регулятора є:

1) законність;

2) гласність, доступність, прозорість та відкритість процедури державного регулювання;

3) адресність регулювання, його спрямованість на конкретного суб’єкта природних монополій у сфері транспорту та суб’єкта господарювання, що провадить діяльність на суміжних ринках у сфері транспорту;

4) незалежність суб’єктів природних монополій у сфері транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках у сфері транспорту, і передбачуваність державного регулювання діяльності таких суб’єктів для споживачів та суспільства;

5) колегіальність та об’єктивність під час прийняття рішень;

6) відповідальність за прийняті рішення та відшкодування суб’єктам природних монополій у сфері транспорту і суб’єктам господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках у сфері транспорту, завданої шкоди;

7) доцільності під час прийняття рішень.

2. Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягненню балансу інтересів споживачів, суб’єктів природніх монополій у сфері транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках у сфері транспорту і держави, забезпечення створення інтегрованого до світової транспортної мережі безпечно функціонуючого та ефективного транспортного комплексу України.

3. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом:

1) нормативно-правового регулювання;

2) формування цінової і тарифної політики у сфері транспорту та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;

3) державного контролю та застосування заходів впливу;

4) використання інших засобів, передбачених законом.

4. Основними завданнями Регулятора є:

1) формування та реалізації цінової політики на ринку послуг, що надаються суб’єктами природних монополій у сфері транспорту, та суб’єктами господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, забезпечення її прогнозованості та відкритості, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін;

2) сприяння створенню умов для розвитку конкуренції та ефективного задоволення попиту, а також сприяння розвитку конкуренції на суміжних ринках;

3) сприяння ефективному функціонуванню ринків послуг, що надаються суб’єктами природних монополій у сфері транспорту та суб’єктами господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, на основі збалансування інтересів суспільства, суб’єктів господарювання, споживачів та держави;

4) здійснення державного контролю за додержанням встановлених тарифів (зборів, плати) на послуги, що надаються суб’єктами природних монополій у сфері транспорту та суб’єктами господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках.

5) прийняття участі у розробленні та внесенні Президенту України та Кабінету Міністрів України пропозицій щодо проєктів нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції;

6) розробка та затвердження разом з іншими заінтересованими органами державної влади міжвідомчі нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції;

7) прийняття власних нормативно-правових актів у формі розпоряджень з питань, що належать до його компетенції;

 

Стаття 5. Повноваження та функції Регулятора

1. Регулятор, відповідно до покладених завдань здійснює такі функції:

1) встановлює тарифи (збори, плату) на послуги, що надаються суб’єктами природних монополій у сфері транспорту та суб’єктами господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, згідно із законодавством;

Перелік послуг, що надаються суб’єктами господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, тарифи (збори, плата) на які встановлюються Регулятором, визначаються Кабінетом Міністрів України.

2) здійснює:

державне регулювання цін послуг, що надаються суб’єктами природних монополій у сфері транспорту та суб’єктами господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках в межах визначених повноважень та контроль за їх дотриманням;

нагляд за рівноправним доступом до стратегічної інфраструктури;

затвердження інвестиційних програм оператора інфраструктури;

розгляд скарг стосовно рівноправного доступу до стратегічної інфраструктури, під’їзних колій, розподілення пропускної спроможності стратегічної інфраструктури, рівня та/або структури тарифу на обов’язкові послуги з доступу до стратегічної інфраструктури;

видачу ліцензій на право провадження видів діяльності у сфері залізничного транспорту та нагляд за дотриманням ліцензійних умов;

погодження порядку рівноправного доступу до стратегічної  інфраструктури;

постійний моніторинг кон’юнктури ринку послуг, що надаються суб’єктами природних монополій у сфері транспорту та суб’єктами господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, порівняно з міжнародним ринком надання таких послуг та з урахуванням інших факторів, що можуть впливати на тарифну політику у сфері транспорту;

контроль за наданням володільцями під’їзних колій доступу до них;

затвердження порядку зарахування коштів на спеціальний рахунок оператора інфраструктури від інвестиційної складової тарифу на обов’язкові послуги з доступу до стратегічної інфраструктури, контроль за його дотриманням та цільовим використанням цих коштів;

затвердження правил розгляду звернень споживачів;

прийняття Методики формування тарифу на обов’язкові послуги доступу до стратегічної інфраструктури та контроль за її застосуванням;

прийняття Методики розрахунку розмірів ставок портових зборів;

3) розробляє та вносить Кабінетові Міністрів України в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства про природні монополії;

4)опрацьовує  проєкти актів законодавства з питань, віднесених до його компетенції;

5) подає відповідним органам державної влади пропозиції щодо укладення державних контрактів, розроблення стандартів і показників якості послуг, що надаються суб’єктами природних монополій у сфері транспорту та суб’єктами господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, та пропозиції щодо регулювання інвестиційних процесів у сфері надання послуг суб’єктами природних монополій у сфері транспорту та суб’єктами господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках;

6) інформує громадськість через засоби масової інформації про свою діяльність і діяльність суб’єктів природних монополій у сфері транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках;

7) публікує щорічні доповіді про результати своєї діяльності та діяльності суб’єктів природних монополій у сфері транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках;

8) передає до відповідних органів державної влади матеріали про порушення суб’єктами природних монополій у сфері транспорту та суб’єктами господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, законодавства та пропозиції щодо їх усунення;

9) приймає в межах своїх повноважень рішення, які є обов’язковими для виконання суб’єктами природних монополій у сфері транспорту та суб’єктами господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, зокрема щодо вжиття заходів для сприяння ефективній конкуренції на ринку транспорту та забезпечення його належного функціонування;

10) надає рекомендації оператору інфраструктури щодо внесення змін до порядку доступу до стратегічної інфраструктури з метою дотримання принципу недискримінаційності;

11) організовує проведення науково-технічних та аналітичних досліджень з питань, що належать до її компетенції;

12) здійснює в межах своїх повноважень співробітництво з відповідними органами іноземних держав.

2. Регулятор для забезпечення виконання покладених на нього завдань і повноважень має право:

1) отримувати документи, статистичну та іншу інформацію про діяльність суб’єктів природних монополій у сфері транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, для здійснення покладених на неї функцій.

Суб’єкти природних монополій у сфері транспорту та суб’єкти господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, зобов’язані подавати документи, статистичну та іншу інформацію в порядку, обсягах та строки, що визначені національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту;

2) приймати рішення про накладення штрафів на суб’єктів природних монополій у сфері транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у випадках, передбачених Законом України «Про природні монополії»;

3) складати протоколи про порушення посадовими особами суб’єктів природних монополій у сфері транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, законодавства про природні монополії відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення;

4) приймати нормативно-правові акти з питань, що належать до її компетенції, контролювати їх виконання;

5) звертатися до суду з відповідними позовними заявами у разі порушення суб’єктами природних монополій у сфері транспорту та суб’єктами господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, вимог Закону України «Про природні монополії».

3. Регулятор у своїй діяльності взаємодіє з державними органами та органами місцевого самоврядування. Порядок взаємодії визначається Регулятором.

 

Розділ ІІ

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ РЕГУЛЯТОРА

Стаття 6. Гарантії незалежності Регулятора

1. Особи, які здійснюють незаконний вплив на процес виконання членами Регулятора, його посадовими особами своїх функцій і повноважень, несуть адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

2. Рішення Регулятора не підлягають погодженню органами державної влади, крім випадків, передбачених законом.

Рішення Регулятора можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання.

3. Регулятор самостійно розподіляє кошти, виділені Регулятору на відповідний рік, та розпоряджається ними.

4. Члени Регулятора, інші посадові особи Регулятора діють незалежно від приватних інтересів. Вони не мають права бути власниками корпоративних прав будь-яких суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у сфері транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Регулятор затверджує правила професійної етики, що застосовуються до членів Регулятора, працівників центрального апарату і територіальних органів Регулятора.

 

Стаття 7. Відносини Регулятора з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, іншими органами державної влади

1. Регулятор щорічно, до 1 квітня року, наступного за звітним, подає до Верховної Ради України звіт про свою діяльність, звіт про використання коштів. Регулятор взаємодіє з Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади в питаннях розроблення і реалізації програм економічного та соціального розвитку України, державних цільових програм.

2. Регулятор розробляє та подає до Кабінету Міністрів України проекти актів Кабінету Міністрів України з питань, що належать до його компетенції, узагальнює та аналізує інформацію про їх виконання, вносить пропозиції щодо їх удосконалення.

3. Регулятор взаємодіє з Антимонопольним комітетом України та органами фінансового контролю у процесі моніторингу та під час проведення Антимонопольним комітетом України розслідувань на ринках у сфері транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках. У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції Регулятор звертається до Антимонопольного комітету України з поданням для прийняття відповідного рішення.

4. Регулятор надає на запит Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади документи, статистичну та іншу інформацію, необхідні для виконання ними своїх функцій.

 

Стаття 8. Правомочність члена Регулятора       

1. Головою або членом Регулятора може бути громадянин України, який має повну вищу освіту (технічну, юридичну або економічну), високі професійні та моральні якості, досвід роботи у сферах транспорту не менше п’яти років, у тому числі на керівних посадах не менше двох років, володіє державною мовою, має освітній і професійний рівень, необхідні для виконання своїх посадових обов’язків.

2. Не може бути призначена на посаду члена Регулятора особа, яка:

1) є членом політичної партії;

2) є членом органів управління суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сфері транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках або близькі особи якої, визначені Законом України «Про запобігання корупції», є членом органів управління таких суб’єктів господарювання;

3) володіє прямо або опосередковано підприємствами або корпоративними правами будь-яких суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у сфері транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, або члени сім’ї якої, визначені Законом України «Про запобігання корупції», є власниками таких підприємств або корпоративних прав;

4) за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;

5) має судимість за вчинення злочину, не погашену або не зняту в установленому законом порядку (крім реабілітованої особи);

6) притягалася на підставі обвинувального вироку, що набрав законної сили, до кримінальної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією;

7) до якої протягом року до дня подання заявки на відкритий конкурс застосовувалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією;

8) відповідно до вироку суду позбавлена права займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, або обіймати відповідні посади;

10) у разі призначення є близькою особою відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» іншим членам Регулятора;

11) не подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік або не пройшла спеціальну перевірку відповідно до Закону України «Про запобігання корупції»;

12) є особою, до якої застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»;

13) має громадянство іншої держави.

 

Стаття 9. Особливості призначення, припинення повноважень та правового статусу членів Регулятора

1. До складу Регулятора входять шість членів та Голова.

2. Призначення на посаду члена Регулятора здійснюється за результатами відкритого конкурсного відбору на зайняття цієї посади, крім випадків, передбачених цим Законом. Організацію та проведення конкурсного відбору здійснює Конкурсна комісія з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту (далі - Конкурсна комісія), що утворюється і діє відповідно до цього Закону.

3. До складу Конкурсної комісії входять:

1) п'ять осіб, яких визначає Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Конкурсна комісія вважається повноважною у разі затвердження в її складі не менше п'яти  осіб.

Членами Конкурсної комісії можуть бути особи, які мають повну вищу освіту, бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет. Членами Конкурсної комісії не можуть бути особи, які є членами органів управління суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у сфері транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, а також особи, зазначені в частині другій статті 8 цього Закону, та особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Член Конкурсної комісії не має права брати участь у конкурсному відборі на зайняття посади члена Регулятора.

Строк повноважень члена Конкурсної комісії становить три роки та може бути припинений достроково за ініціативою органу або особи, що призначила такого члена Конкурсної комісії, або за власною ініціативою члена Конкурсної комісії.

Члени Конкурсної комісії виконують свої функції на громадських засадах.

Конкурсна комісія обирає голову та затверджує регламент своєї роботи.

Засідання Конкурсної комісії проводяться у формі відкритих слухань. Протокол засідання розміщується на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України протягом трьох робочих днів з дня його проведення.

Засідання Конкурсної комісії проводяться у формі відкритих слухань. Забезпечується відео- та аудіофіксація і трансляція у режимі реального часу засідання Конкурсної комісії на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

На засіданнях Конкурсної комісії з правом дорадчого голосу можуть бути присутні представники міжнародних організацій, які співпрацюють з Україною, а також народні депутати України.

Забороняється незаконне втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об’єднань, інших фізичних або юридичних осіб у діяльність Конкурсної комісії.

Інформація про час і місце проведення засідання Конкурсної комісії оприлюднюється на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за два робочі дні до його початку.

Протоколи засідань Конкурсної комісії розміщуються на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України протягом трьох робочих днів з дня їх проведення.

Роботу Конкурсної комісії забезпечує Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Конкурсна комісія оголошує прийом заявок на відкритий конкурс:

у разі обрання новоствореного складу Регулятора, - протягом двох місяців з дня набрання чинності цього Закону;

у разі закінчення строку повноважень члена (членів) Регулятора, визначеного цим Законом, - за три місяці до дня закінчення строку повноважень;

у разі дострокового припинення повноважень члена (членів) Регулятора відповідно до цього Закону - протягом п’яти робочих днів із дня припинення повноважень.

Прийом заявок на відкритий конкурс здійснюється протягом 45 календарних днів з дня оголошення конкурсу. Порядок та умови проведення відкритого конкурсу затверджуються Конкурсною комісією та розміщуються на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України, в загальнодержавних друкованих засобах масової інформації.

Особа, яка претендує на участь у конкурсі, подає такі документи:

1) заяву про участь у конкурсі із зазначенням основних мотивів щодо зайняття посади члена Регулятора, до якої додається резюме довільної форми;

2) заяву про надання згоди на проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»;

3) автобіографію, що містить: прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську діяльність (у тому числі на виборних посадах), членство у політичних партіях, у тому числі в минулому, наявність трудових або будь-яких інших договірних відносин з політичною партією упродовж двох років, що передують поданню заяви (незалежно від тривалості), контактний номер телефону та адресу електронної пошти, відомості про наявність чи відсутність судимості;

4) особовий листок з обліку кадрів;

5) копію паспорта громадянина України;

6) копії документів про освіту, вчені звання та наукові ступені;

7) медичну довідку про стан здоров’я за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, щодо перебування особи на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров’я;

8) копію військового квитка або посвідчення особи військовослужбовця (для військовослужбовців або військовозобов’язаних);

9) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року, в якому було оприлюднено оголошення про конкурс, за формою, визначеною відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Відомості, що містяться у поданих відповідно до цієї частини документах, підлягають оприлюдненню упродовж трьох робочих днів після закінчення строку подання заявки на відкритий конкурс на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України, крім відомостей, які відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» віднесені до інформації з обмеженим доступом, та відомостей про контактний номер телефону, адресу електронної пошти кандидата.

Конкурсна комісія протягом 30 календарних днів з дня завершення прийому заявок на відкритий конкурс проводить необхідні процедури, передбачені порядком проведення відкритого конкурсу, за результатами голосування складає рейтинг кандидатів на посаду члена (членів) Регулятора та оприлюднює його на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України. Протягом зазначеного строку також проводяться спеціальна перевірка кандидатів, передбачена Законом України «Про запобігання корупції», і перевірка, передбачена Законом України «Про очищення влади».

Рішення Конкурсної комісії приймаються простою більшістю голосів її членів. У разі рівного розподілу голосів голос голови Конкурсної комісії є вирішальним.

Конкурсна комісія подає на розгляд Прем’єр-міністру України кандидатури до персонального складу Регулятора, які отримали найвищий рейтинг і пройшли передбачену цим Законом перевірку, загальним списком у кількості з розрахунку дві особи на одну посаду члена Регулятора.

Члени Регулятора призначаються на посади рішенням Кабінету Міністрів України.

4. На працівників центрального апарату і територіальних органів Регулятора поширюється правовий статус державних службовців.

5. Строк повноважень членів Регулятора становить шість років. При цьому забезпечується періодична ротація складу Регулятора. Одна й та сама особа не може бути членом Регулятора більше двох строків.

Схемою ротації членів Регулятора передбачається, що не більше двох нових членів Регулятора призначаються (призначаються повторно) протягом кожного календарного року, крім випадків, коли більше двох членів Регулятора звільняються достроково з посади протягом цього періоду. У разі дострокового звільнення членів Регулятора з посади нові призначення здійснюються на залишковий період перебування на посаді звільнених членів Регулятора.

6. Особа, повноваження якої на посаді члена Регулятора припинені, зобов’язана наступного року після припинення повноважень подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Протягом двох років з дня припинення повноважень члена Регулятора особа не має права мати трудові або інші договірні відносини з будь-яким суб’єктом господарювання, що провадить діяльність у сфері транспорту.

 

Стаття 10. Голова Регулятора

1. Голова Регулятора обирається членами Регулятора шляхом голосування.

Голова Регулятора переобирається кожні два роки після дня затвердження першого складу Регулятора відповідно до цього Закону. У разі дострокового припинення повноважень Голови Регулятора члени Регулятора у 10-денний строк обирають члена Регулятора, який виконує обов’язки Голови до призначення нового члена Регулятора.

2. Голова Регулятора:

1) очолює Регулятора, спрямовує його діяльність;

2) розподіляє обов’язки між членами Регулятора відповідно до регламенту Регулятора;

3) подає на погодження Комітету Верховної Ради України з питань бюджету проект кошторису Регулятора на наступний рік;

4) представляє Регулятора у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами, громадськими об’єднаннями, а також з міжнародними установами та організаціями;

5) представляє на пленарному засіданні Верховної Ради України річний звіт про діяльність Регулятора, а також звіт про використання коштів;

6) бере участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу;

7) головує на засіданнях Регулятора та підписує від імені Регулятора постанови і розпорядження;

8) призначає члена Регулятора, уповноваженого виконувати функції та повноваження Голови у разі його відсутності;

9) призначає керівника апарату Регулятора;

10) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

 

Стаття 11. Фінансування діяльності Регулятора

1. Фінансування Регулятора, його центрального апарату і територіальних органів здійснюється за рахунок надходження до спеціального фонду Державного бюджету України внесків на регулювання, які сплачуються суб’єктами природних монополій у сфері транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, відповідно до статті 13 цього Закону.

Внески на регулювання зараховуються до доходів спеціального фонду Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються за цільовим призначенням на фінансування діяльності Регулятора, його центрального апарату і територіальних органів, у разі їх створення.

2. Регулятор затверджує свій кошторис після погодження його проекту Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проект кошторису Регулятора оприлюднюється щорічно, не пізніше 1 червня, шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Регулятора. Регулятор проводить відкрите обговорення проекту кошторису, за результатами якого проект кошторису може бути уточнений.

3. Голова Регулятора не пізніше 1 липня поточного року подає для погодження Комітету Верховної Ради України з питань бюджету проект кошторису Регулятора на наступний рік.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету у місячний строк приймає рішення про погодження кошторису Регулятора або надає обґрунтовані зауваження до нього. Рішення Комітету Верховної Ради України з питань бюджету підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора у строк не пізніше п’яти днів з дня його прийняття.

У разі надходження зауважень Регулятор у 15-денний строк після їх отримання подає відкоригований проект кошторису Комітету Верховної Ради України з питань бюджету для погодження.

Після погодження проект кошторису подається Регулятором до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, для його включення до проекту Державного бюджету України на відповідний рік.

4. Контроль за цільовим використанням коштів Регулятора здійснюється відповідно до законодавства.

Звіт про виконання кошторису оприлюднюється на офіційному веб-сайті Регулятора та подається до Верховної Ради України разом із річним звітом Регулятора.

 

Стаття 12. Оплата праці членів Регулятора, працівників центрального апарату і територіальних органів Регулятора

1. Умови оплати праці членів Регулятора визначаються з урахуванням особливостей цього Закону.

2. Умови оплати праці, надання відпусток, питання соціального захисту працівників центрального апарату, у тому числі Голови та членів Регулятора, його територіальних органів визначаються Законом України «Про державну службу» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

3. Установлюються такі посадові оклади членам Регулятора, працівникам центрального апарату і територіальних органів Регулятора відповідно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік:

Голова Регулятора - 50;

член Регулятора - 40;

керівник, заступник керівника самостійного структурного підрозділу центрального апарату або територіального органу Регулятора, інші працівники центрального апарату або територіального органу Регулятора - від 10 до 30.

4. Розмір та порядок встановлення надбавок, премій, інших виплат працівникам центрального апарату і територіальних органів Регулятора визначаються Законом України «Про державну службу».

 

Стаття 13. Порядок сплати внесків на регулювання

1. Платниками внесків на регулювання у сфері транспорту є суб’єкти природних монополій у сфері транспорту та суміжних ринків, визначені статтею 3 цього Закону.

2. Базою нарахування внеску на регулювання є чистий дохід платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюється Регулятором, за звітний квартал.

3. Ставка внеску на регулювання визначається Регулятором щорічно шляхом ділення планового обсягу потреб у фінансуванні Регулятора на чистий дохід платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюється Регулятором, за попередній рік.

Ставка внеску на регулювання не може перевищувати 0,1 відсотка чистого доходу платника внеску на регулювання від діяльності у сфері транспорту за попередній рік.

Методика (порядок) визначення ставки внеску на регулювання затверджується Регулятором.

4. Внески на регулювання сплачуються платниками до спеціального фонду Державного бюджету України щоквартально, протягом перших 30 днів кварталу, наступного за звітним, та є джерелом фінансування Регулятора.

5. У разі несплати внеску на регулювання або сплати його не в повному обсязі протягом кварталу, наступного за звітним, Регулятор приймає рішення про накладення на такого платника внеску штрафу у розмірі 5 відсотків несплаченої суми внеску на регулювання.

Рішення про накладення штрафу приймається Регулятором на підставі акта перевірки суб’єкта господарювання або подання відповідного структурного підрозділу Регулятора про несплату внеску на регулювання або сплату його не в повному обсязі протягом кварталу, наступного за звітним, у 15-денний строк з моменту складення акта перевірки або отримання відповідного подання та оформлюється постановою Регулятора.

Штраф може бути накладено протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Кошти, отримані внаслідок стягнення штрафів, зараховуються до доходів Державного бюджету України.

Платники внесків на регулювання не пізніше 15 днів з дня вручення або отримання копії постанови про накладення штрафу зобов’язані сплатити штраф та надати Регулятору копію завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати штрафу.

У разі несплати штрафу та/або ненадання копії платіжного документа, що засвідчує факт сплати штрафу, в зазначений строк, виконання постанови про накладення штрафу здійснюється державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення Регулятора про накладення штрафу може бути оскаржено до суду в порядку, встановленому законом.

 

Стаття 14. Порядок організації роботи Регулятора та прийняття рішень

1. Засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті.

2. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію.

У разі розгляду Регулятором питання, що містить таємну інформацію, порядок доступу до якої регулюється законом, Регулятор приймає рішення про розгляд такого питання в режимі закритого слухання.

3. Засідання Регулятора є правомочними у разі присутності на ньому всього  складу Регулятора. У відкритих слуханнях мають право брати участь представники суб’єктів природних монополій у сфері транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, організацій, що представляють інтереси споживачів, громадських організацій, засобів масової інформації та інші заінтересовані особи.

У разі розгляду питання на закритих слуханнях Регулятор приймає рішення щодо доступу осіб, які можуть бути присутніми на таких слуханнях.

4. Голосування на засіданнях Регулятора здійснюється членами Регулятора особисто та самостійно.

Перелік питань, що виноситься на розгляд Регулятора під час засідань,  оприлюднюється на його офіційному веб-сайті не пізніше одного робочого дня до дня його проведення.

Рішення Регулятора вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше половини членів Регулятора. Кожний член Регулятора має один голос. Член Регулятора, не згодний з прийнятим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, яка додається до такого рішення.

Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Результати засідання Регулятора оформлюються протоколом. Протокол засідання Регулятора оприлюднюється на його офіційному веб-сайті не пізніше п’яти робочих днів з дня його проведення. Якщо до рішення Регулятора була подана окрема думка члена Регулятора, вона розміщується у публічному доступі як невід’ємна частина протоколу.

Регулятор у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує Голова Регулятора.

5. Рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження.

6. Накази Регулятора нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та  включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

7. Накази Регулятора, які  є нормативно-правовими актами, після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються  державною  мовою  в  офіційних  друкованих виданнях.

8. Всі накази Регулятора оприлюднюються державною мовою  на офіційному  сайті  Регулятора  в  порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Проекти  наказів Регулятора, які мають нормативно-правовий характер,  оприлюднюються  на  офіційному  веб-сайті  Регулятора, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення   надзвичайних   ситуацій   та  інших невідкладних  випадків,  передбачених  законом,  коли такі проекти актів  оприлюднюються негайно після їх підготовки.

8. Накази Регулятора, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо  інше  не  передбачено самими актами,  але не раніше дня офіційного опублікування.

Регулятор веде реєстр всіх прийнятих рішень та забезпечує вільний доступ до них на своєму офіційному веб-сайті у затвердженому ним порядку.

9. Підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.

10. Кожен проект рішення Регулятора, що має ознаки регуляторного акта, разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття такого рішення, та аналізом його впливу оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора з метою одержання зауважень і пропозицій від інших органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань та інших заінтересованих осіб.

Проект рішення Регулятора разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття такого рішення, та аналізом його впливу оприлюднюються Регулятором не пізніше п’яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту рішення.

Повідомлення про оприлюднення проекту рішення повинно містити:

1) стислий виклад змісту проекту рішення;

2) поштову та електронну адресу, на які можуть надсилатися зауваження та пропозиції;

3) інформацію про спосіб оприлюднення проекту рішення та відповідного аналізу впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект рішення та аналіз його впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений Регулятором);

4) інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань та інших заінтересованих осіб;

5) інформацію про спосіб надання органами державної влади, фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями та іншими заінтересованими особами зауважень та пропозицій.

Оприлюднення проекту рішення Регулятора з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту.

11. Строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції до проектів рішень, встановлюється Регулятором і не може становити менше одного місяця та більше трьох місяців з дня оприлюднення відповідних проектів рішень.

12. Зауваження і пропозиції до проектів рішень, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов’язковому розгляду Регулятором за участі фізичних, юридичних осіб, їх об’єднань, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих осіб, які надали такі зауваження та пропозиції, у порядку, затвердженому Регулятором.

Зауваження і пропозиції до проектів рішень Регулятора та інформація про результати їх розгляду Регулятором з обґрунтуванням прийняття або відхилення оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора не пізніш як за п’ять робочих днів до прийняття Регулятором рішення. Зазначені матеріали повинні залишатися у публічному доступі протягом одного року з дня прийняття відповідного рішення Регулятора.

10. Накази Регулятора, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням  вимог  Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської  діяльності».

11. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, їх об’єднання, інші заінтересовані особи мають право подавати до Регулятора пропозиції про необхідність підготовки проектів рішень Регулятора, а також про необхідність їх перегляду. Регулятор протягом 30 днів з дати отримання пропозицій повідомляє про результати їх розгляду.

12. Рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором.

13. Рішення Регулятора є обов’язковими до виконання суб’єктами природних монополій у сфері транспорту та суб’єктами господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках.

14. Накази Регулятора, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

15. Накази Регулятора або їх окремі  частини  можуть  бути оскаржені  фізичними  та  юридичними  особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

16. Накази  Регулятора  можуть  бути   скасовані   Кабінетом Міністрів України повністю чи в окремій частині.

17. Скасування наказу Регулятора Кабінетом  Міністрів України має наслідком  припинення вчинення будь-якими органами, особами дій, спрямованих на  виконання скасованого наказу Регулятора, здійснення повноважень, визначених цим наказом.

 

Стаття 15. Колегія Регулятора, інші консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи Регулятора

1. Для підготовки рекомендацій щодо виконання завдань Регулятора може утворюватися колегія як консультативно-дорадчий орган.

2. Періодичність проведення засідань колегії визначається головою Регулятора.

3. Рішення колегії оформляється протоколом.

4. Рішення колегії можуть бути реалізовані  шляхом видання головою Регулятора  відповідного наказу.

5. Для  розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у Регуляторі можуть утворюватися інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи.

6. Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, інших постійних або  тимчасових консультативних, дорадчих та  інших допоміжних органів приймає голова Регулятора.

7. Кількісний та персональний склад колегії, інших постійних або тимчасових  консультативних, дорадчих  та інших допоміжних органів і положення про них  затверджує  Голова Регулятора.

 

Розділ ІІІ

ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ФУНКЦІЙ ТА ПОВНОВАЖЕНЬ РЕГУЛЯТОРА

Стаття 16. Здійснення державного нагляду (контролю) Регулятором

1. Державний нагляд (контроль) за дотриманням встановлених тарифів (зборів, плати) на послуги, що надаються суб’єктам природних монополій у сфері транспорту та суб’єктам господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, здійснюється шляхом перевірки стану виконання суб’єктами природних монополій у сфері транспорту та суб’єктами господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, вимог закону в порядку, визначеному Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

2. Для здійснення державного нагляду (контролю) за ринком транспортних послуг посадові особи Регулятора мають право:

1) проводити планові та позапланові перевірки;

2) давати в межах своїх повноважень суб’єктам природних монополій у сфері транспорту та суб’єктам господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, обов’язкові для виконання приписи щодо усунення фактів порушення вимог нормативно-правових актів;

3) застосовувати до посадових осіб суб’єктів природних монополій у сфері транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, адміністративні стягнення у розмірах та порядку, визначених Кодексом України про адміністративні правопорушення, за:

ненадання або несвоєчасне надання інформації, необхідної для виконання Регулятором його повноважень;

надання Регулятору завідомо недостовірних відомостей посадовими особами суб’єктів природних монополій у сфері транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках;

невиконання або несвоєчасне виконання суб’єктами природних монополій у сфері транспорту  та суб’єктами господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, рішень чи приписів посадових осіб Регулятора.

 

Стаття 17. Особливості здійснення державного контролю у сфері транспорту

1. Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб’єктами природних монополій у сфері транспорту та суб’єктами господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, законодавства у відповідних сферах шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

2. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.

3. Планові перевірки суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у сфері транспорту і віднесені до високого ступеня ризику, проводяться не частіше одного разу на рік відповідно до річних планів, які затверджуються Регулятором до 1 грудня року, що передує плановому, та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті.

Щорічно, до 1 квітня, Регулятор готує звіт про виконання річного плану державного контролю суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сфері транспорту, за попередній рік, який включається до річного звіту про діяльність Регулятора та підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора.

5. Позапланова невиїзна перевірка проводиться виключно у приміщенні Регулятора або його територіального органу.

Підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки суб’єкта господарювання, що провадить діяльність у сфері транспорту, є:

1) неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації;

2) неподання копій документів, засвідчених в установленому законодавством порядку, пояснень та іншої інформації на законну вимогу Регулятора.

6. До проведення перевірок Регулятор має право залучати представників інших державних органів, органів місцевого самоврядування за згодою керівників цих органів.

7. Про виявлені під час проведення перевірок факти, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції або про наявність ознак злочину, Регулятор повідомляє Антимонопольний комітет України або правоохоронні органи відповідно до повноважень, встановлених законом.

 

Стаття 18. Моніторинг ринків у сфері транспорту          

1. Регулятор здійснює моніторинг функціонування ринків у сфері транспорту, який забезпечується шляхом проведення аналізу та оцінки, зокрема:

1) рівня прозорості та конкуренції на ринках у сфері транспорту;

2) рівня та ефективності ринків у сфері транспорту, рівня конкуренції, статистичних змін за видами транспорту, територіальною ознакою, видами сполучень, видами транспортно-технологічних систем.

3) застосування цін і тарифів у сферах, що регулюються;

4)  виконання суб’єктами природних монополій у сфері транспорту та суб’єктами господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, своїх зобов’язань відповідно до законодавства;

6) відсутності проявів перехресного субсидіювання між різними видами діяльності на ринках у сфері транспорту;

Порядок здійснення моніторингу ринків у сфері транспорту, включаючи період моніторингу, визначається Регулятором.

2. Регулятор оприлюднює результати моніторингу функціонування ринків у сферах транспорту на своєму офіційному веб-сайті не пізніше місячного строку після завершення періоду моніторингу.

 

Стаття 19. Міжнародне співробітництво

1. Регулятор:

1) здійснює в межах своїх повноважень міжнародне співробітництво з відповідними органами іноземних держав, бере в установленому порядку участь у підготовці проектів міжнародних договорів України, укладає відповідно до закону міжнародні договори України міжвідомчого характеру;

2) вивчає, узагальнює та поширює досвід іноземних держав, бере участь у залученні та координації міжнародної технічної допомоги, представляє в межах повноважень в установленому порядку інтереси України у міжнародних організаціях.

 

Розділ IV
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ У
СФЕРІ ТРАНСПОРТУ ТА СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ,
ЩО ПРОВАДЯТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ НА СУМІЖНИХ РИНКАХ,
ПОСАДОВИХ ОСІБ НАЦІОНАЛЬНОЇ КОМІСІЇ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ТРАНСПОРТУ

 

Стаття 20. Відповідальність суб’єктів природних монополій у сфері транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках

1. Суб’єкти природних монополій у сфері транспорту та суб’єкти господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону відповідно до Закону України «Про природні монополії».

2. Посадові особи суб’єктів природних монополій у сфері транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, за невиконання рішень Регулятора, неподання або несвоєчасне подання інформації Регулятору або подання завідомо недостовірних відомостей несуть адміністративну відповідальність відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

3. Прибуток, одержаний суб’єктами природних монополій у сфері транспорту внаслідок порушення норм цього Закону та Закону України «Про природні монополії», вилучається в судовому порядку до Державного бюджету України.

4. Виручка, одержана суб’єктами природних монополій у сфері транспорту внаслідок порушення встановлених Регулятором рівня тарифів (зборів, плат), вилучається до відповідного бюджету згідно із законодавством про ціни і ціноутворення.

5. Збитки, завдані діяльністю чи бездіяльністю суб’єктів природних монополій у сфері транспорту внаслідок порушення норм цього Закону та Закону України «Про природні монополії», підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому цивільним законодавством.

 

Стаття 21. Відповідальність посадових осіб Регулятора

1. За порушення вимог цього Закону, інших актів законодавства, невиконання або неналежне виконання своїх службових обов’язків, що призвело до порушення прав та інтересів суб’єктів природних монополій у сфері транспорту та суб’єктів господарювання на суміжних ринках, що охороняються законом, Голова та члени Регулятора і посадові особи його апарату несуть відповідальність згідно із законом.

2. Збитки, завдані внаслідок прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності Регулятора, що порушують норми цього Закону, підлягають відшкодуванню.

Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

доповнити Кодекс статтею 18852 такого змісту:

«Стаття 18852. Невиконання законних вимог посадових осіб національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту

Ненадання або несвоєчасне надання інформації, необхідної для виконання покладених на національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, завдань, —

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб суб’єктів природних монополій у сфері транспорту або суб’єктів господарювання, які провадять діяльність на суміжних ринках, у розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Надання національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, завідомо недостовірних відомостей посадовими особами суб’єктів природних монополій у сфері транспорту або суб’єктів господарювання, які провадять діяльність на суміжних ринках, —

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб таких суб’єктів господарювання у розмірі від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Невиконання або несвоєчасне виконання суб’єктами природних монополій у сфері транспорту або суб’єктами господарювання, які провадять діяльність на суміжних ринках, рішень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб таких суб’єктів господарювання у розмірі від двох до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;

доповнити Кодекс статтею 24424 такого змісту:

«Стаття 24424. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 18852 цього Кодексу.

Розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення від імені національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, мають право Голова, члени національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, та уповноважені нею посадові особи.»;

2) у Кодексі торговельного мореплавства України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 47 – 52, ст. 349):

у статті 3:

частину другу після слів «нормативні документи з питань торговельного мореплавства» доповнити словами «(крім тарифів на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб’єктами природних монополій, що підлягають державному регулюванню), перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, портові збори»;

доповнити статтю частиною такого змісту:

«Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, здійснює державне регулювання тарифів на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб’єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів.»;

у статті 106 слова «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку» замінити словами «національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту»;

у частині першій статті 115 слова «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку» замінити словами «національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту»;

3) у Повітряному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 48 – 49, ст. 536):

статтю п’яту доповнити новою частинною такого змісту:

«5. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту здійснює формування тарифів на:

управління повітряним рухом;

спеціалізовані послуги у аеропортах відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України;»;

пункт 6 частини першої статті 6 після слів «аеронавігаційного обслуговування» доповнити словами «(крім встановлення тарифів)»;

4) статтю 4 Закону України «Про транспорт» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 51, ст. 446; 2014 р., № 8, ст. 88) після слів «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури» доповнити словами «, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту»;

5) у Законі України «Про залізничний транспорт» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 40, ст. 183; 2004 р., № 13, ст. 181; 2012 р., № 49, ст. 554):

частину першу статті 9 викласти в  такій редакції:

«Встановлення тарифів на перевезення вантажів (крім тарифів на транзитні перевезення вантажів залізничним транспортом), пасажирів, багажу, вантажобагажу (крім приміських, міських пасажирських перевезень) залізничним транспортом здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.»;

6) у Законі України «Про центральні органи виконавчої влади» (Відомості Верховної Ради України, від 23.09.2011 -  2011 р., № 38, стор. 1696, стаття 385) статтю 24:

доповнити частиною 11 такого змісту:

«11. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом.»;

частину четверту викласти у такій редакції:

«4. Положення  цього Закону  поширюються  на  Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Державний комітет телебачення  і  радіомовлення  України, Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, інші утворені Кабінетом Міністрів України центральні  органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, крім випадків, коли Конституцією та  законами України визначені інші особливості організації та порядку їх діяльності.».

6) у Законі України «Про природні монополії» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 30, ст. 238; 2004 р., № 12, ст. 155; 2010 р., № 49, ст. 571; 2013 р., № 7, ст. 65, № 18, ст. 162, № 19 – 20, ст. 186, № 40, ст. 537):

Статтю 2 доповнити частиною четвертою такого змісту:

«4. Дія Положень розділу ІІІ цього Закону не поширюється на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.».

абзац дев’ятий частини першої статті 5 викласти в такій редакції:

«користування інфраструктурою залізничного транспорту загального користування стратегічного значення;»;

абзац четвертий статті 6 викласти в такій редакції:

«внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу, вантажів залізничним, повітряним, річковим, та морським транспортом, а також пов’язані з ними послуги, перелік яких визначає національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту;».

7) у Законі України «Про Кабінет Міністрів України» (Відомості Верховної Ради України, 2014, № 13, ст.222, Відомості Верховної Ради України, 2019, № 4, ст.32):

Статтю 42 доповнити частиною 111 такого змісту:

«111. Вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо затвердження персонального складу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту;».

3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк після набрання чинності цим Законом:

привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації положень цього Закону.

 

 

              Голова
Верховної Ради України

 

Пояснювальна записка


Обговорення

Кількість користувачів, що приймають участь в обговорюванні проекту:
1
Запропоновано редакцій / пропозицій:
1
Підтримка проекту: Так:0  Ні:0

Обговорення з 19 Грудня 2019р. по 19 Січня 2020р.

Правила громадського обговорення проектів нормативно-правових актів